До Шостки Людмила Амельченко евакуювалася у 2022 році разом із двома дітьми через постійні обстріли прикордоння. Попри вимушений переїзд, вона продовжує займатися питаннями переселенців та жителів прикордонних територій. Свою історію вона розповіла кореспонденту “Середина-Буда.City”.
У Середині-Буді Людмила Амельченко займалася підприємництвом та громадською діяльністю— під час війни вона допомагала мешканцям прикордонних населених пунктів продуктами.
За словами жінки, до складу Ради ВПО вона потрапила після пропозиції долучитися до громадської роботи.
“До мене звернувся знайомий і запропонував долучитися до роботи ради. Сказав, що потрібні активні люди, які готові щось змінювати. Я подала заяву, мене прийняли до складу, а сьогодні обрали головою”, — розповідає вона.
Як пояснює пані Людмила, громадська рада ВПО — це платформа, яка представляє інтереси переселенців та допомагає налагоджувати діалог між ВПО і владою.
“Рада бере участь у підготовці рішень щодо переселенців: подає пропозиції місцевій владі та порушує питання житла, виплат, медицини, освіти й працевлаштування”
Однією з головних проблем переселенців Людмила Амельченко називає відсутність єдиного інформаційного простору та координації.
“Як внутрішньо переміщена особа, я добре знаю всі труднощі зсередини. Люди залишили свої домівки, шукають житло, роботу, намагаються почати життя заново. Але часто вони просто не знають, куди звертатися і хто може допомогти”, — говорить вона.
За словами пані Людмили, нині люди перебувають в інформаційному вакуумі.
“Ми вже сьогодні вирішили створити Telegram-канал, де буде зібрана вся необхідна інформація для ВПО: куди звернутися, де отримати допомогу, які є можливості та підтримка. Канал буде відкритий не лише для переселенців, а й для всіх жителів громади”, — зазначає очільниця Ради.
За її словами, через інформаційний ресурс планують допомагати і з побутовими питаннями.
“Якщо у когось виникла проблема з житлом, отриманням допомоги чи оформленням документів — люди повинні знати, куди звертатися. У когось є житло чи земельні ділянки, але власники перебувають за кордоном. Якщо вони хочуть допомогти переселенцям, через канал можна буде знайти людей, які потребують допомоги. Головне зараз — донести до людей, де і що вони можуть знайти в першу чергу”.
Чіткого плану дій на майбутнє, каже пані Людмила, поки немає, однак є головне — розуміння проблем, із якими стикаються переселенці щодня.
“Потрібно більше комунікації з місцевою владою для вирішення проблемних питань. Будемо разом шукати можливості допомоги всім, хто її потребує”.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
