Світлана Мазола (Мальцева) — військовослужбовиця, життя якої тісно пов’язане зі Серединою-Будою. У 2000-х вона служила тут у прикордонному загоні, а пізніше народила старшу доньку Надійку. Згодом, повернувшись на Львівщину через сімейні обставини, пережила початок повномасштабного вторгнення рф. Нині Світлана бореться не лише за вільну Україну, а й за власне життя. Кореспонденту “Середина-Буда.City” вона розповіла про свій шлях від ДПСУ і волонтерства до ЗСУ та про те, як проходить лікування онкології, продовжуючи службу.

Допомога побратимам та волонтерський осередок

У 2014 році, не маючи змоги бути поруч із побратимами, Світлана почала допомагати їм дистанційно: купувала необхідні речі та відправляла посилки на Донеччину. Саме тоді Світлана приєдналася до осередку «павучків», де плели маскувальні сітки для захисників, а за два роки очолила його, присвячуючи весь вільний від служби час волонтерству.

«Добре знала їхні потреби. Усвідомлення, що моя допомога зігріє серця хлопців, давало сили служити та допомагати далі», – пояснює пані Світлана.

Служба в ЗСУ

У перші місяці повномасштабного вторгнення Світлана, крім виконання основних обов’язків, чергувала на блокпостах. Водночас вона не залишала волонтерства: разом із подругами плела маскувальні сітки, часто за власні кошти, і передавала на фронт усе необхідне.

Згодом жінка вирішила залишити службу у прикордонному загоні.

«24 лютого 2022 року стало днем, коли кожен із нас зробив свій вибір — хто ти, чим для тебе є твоя країна і який внесок можеш зробити для її захисту. Я хотіла бути там, де від мене буде найбільша користь. Вважала і вважаю зараз, що моя служба у ЗСУ потрібніша країні», — розповідає пані Світлана.

Через кілька тижнів вона поповнила ряди ЗСУ і попри це надалі залишалася активною у волонтерській допомозі.

Бореться попри хворобу

Життя в умовах війни далося взнаки на здоров’ї: рік тому лікарі діагностували онкологічне захворювання.

«Важко було сприйняти діагноз. Але я розуміла, що це не вирок — треба боротися, треба жити. Мене оперували, проте деякі особливості мого організму дозволили метастазам поширитися на один із органів. Потім була хіміотерапія та призначений курс лікування», — ділиться пані Світлана.

Майже рік боротьби за життя не зупинив її: вона продовжує службу та підтримку військових.

«Серце щеміло, коли думала про наших воїнів в окопах. Я не могла жити склавши руки. Тоді мені було важко пересуватися, тож попросила своїх “павучків” привезти матеріал для сіток додому. Я розрізала матерію на смужки потрібного розміру, а дівчата забирали вже готове. Підтримка рідних, друзів і побратимів дає мені сили йти далі. Я змогла повернутися до служби, я маю змогу по міри своїх сил допомагати нашим захисникам. Попереду ще лікування, але я вірю, що з такою підтримкою подолаю хворобу», — каже Світлана.

Як допомогти?

Наразі Світлані потрібна фінансова допомога для придбання ліків, які допомагають у боротьбі з хворобою: повний курс лікування до вересня – 657 400 грн. Вже зібрано понад 40 000 грн. Друзі Світлани закликають долучитися до підтримки:

Підтримати Світлану можна https://send.monobank.ua/jar/5swCSjnzN8