Життя 69-річної Валентини Головко відібрала російська армія 15 червня 2026 року, атакувавши безпілотниками її будинок у селі Пигарівка на Серединобудщині. Історію Валентини оприлюднили на платформі «Меморіал: вбиті росією». 

Валентина народилася в Пигарівці Середино-Будської громади. Навчалася в Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка.

Викладала алгебру та геометрію в школі рідного села. Деякий час була директоркою навчального закладу. Обожнювала співати, зокрема виступала на заходах школи і в клубі разом із іншими вчителями. На дозвіллі також шила й вʼязала. Мала велике господарство, город.

Після виходу на пенсію разом із чоловіком переїхала до міста Середина-Буда, хотіли бути ближче до дітей і онуків. 1 вересня 2023 року внаслідок сильного обстрілу оселя згоріла. Тоді подружжя повернулося до Пигарівки.

«Моя мама була турботливою, доброю, гарною людиною. Ніколи не несла в собі негативу, не підвищувала голосу, я не чула, щоби вона могла когось сварити на уроках. Завжди вчила, що вирішувати конфлікти потрібно розмовами. Діти її обожнювали. Зокрема, коли однокласники збиралися щороку на зустрічі після школи, то завжди заходили до мами. У нас був повен дім гостей. І неважливо, чи це були її випускники, чи просто учні. Також її поважали сусіди», – розповіла донька Олена.

У Валентини залишилися чоловік, двоє синів, донька, четверо онучок і двоє внуків.

Раніше ми вже розповідали історію Валентини Головко — читайте її нижче за посиланням