Попри повномасштабне вторгнення, колектив із села Очкине Зноб-Новгородської громади не припиняє виходити на сцену. За роки існування ансамбль здобув десятки нагород і представляв громаду на майданчиках району, області та по всій Україні, беручи участь у конкурсах і фестивалях різного рівня. Історію створення ансамблю, його розвиток і виклики воєнного часу кореспонденту «Середина-Буда.City» розповіли керівниця та учасниці фольклорного колективу «Деснянка».

Як утворився колектив?

Ідея створення колективу виникла у Катерини Самохи у 1980 році — після того, як її призначили директоркою місцевого будинку культури.

«В українську народну пісню я закохалася з дитинства, слухаючи свою бабусю. Вона разом з іншими селянами співала наші народні українські пісні. Раніше як було? Після денної сільської праці збиралися подруги в певному місці, ділилися враженнями, і незмінним атрибутом цих посиденьок були пісні. Мене вражало саме виконання: хтось почне — друга підхопить, інші приєднаються», — згадує керівниця ансамблю.

Саме тоді, каже пані Катерина, і зародилася любов до народного українського фольклору, яка згодом визначила її життєвий шлях.

У 1980 році вона прийняла пропозицію очолити місцевий будинок культури. Тоді й виникла думка об’єднати творчих селян в один колектив.

«На мою пропозицію доносити етнографію нашого краю, народні пісні до більшої кількості людей, односельці підтримали», — розповідає жінка.

Спочатку ансамбль налічував п’ять учасників. Колектив намагався робити власні аранжування на теми місцевого фольклору. Втім, з часом прийшло усвідомлення браку профільної освіти та досвіду.

«Тому, вже маючи десятимісячну дитину, я пішла вчитися. Отримала диплом за спеціальністю “культурно-просвітницька діяльність”, паралельно цікавилася роботою інших подібних колективів, переймала досвід. Так, сходинка за сходинкою, набиралася впевненості», — ділиться керівниця.

Від сільської сцени — до всеукраїнського визнання

Після перших виступів до колективу почали долучатися нові учасники. Їх приймали з радістю. У різні роки склад ансамблю коливався від 5 до 17 осіб. Нині в «Деснянці» — десятеро учасниць: найстаршій наступного року виповниться 80 років, наймолодшій — 28.

Перші успіхи принесли популярність. Колектив почали запрошувати на заходи по всьому колишньому Середино-Будському району.

«У районі, мабуть, немає жодного майданчика, де б ми не виступали. Нас запрошували в усі села, постійно виступали у Середині-Буді та Зноб-Новгородському. Згодом почали представляти район уже на обласному рівні», — згадує Катерина Самоха.

Після обласних сцен «Деснянку» почали запрошувати з концертами в інші міста Сумщини.

Наприкінці 1990-х років ансамбль уперше вийшов на республіканську сцену.

«Це був наш перший виступ у Києві на фестивалі української пісні. Нас запросив один із депутатів Верховної Ради. Хвилювання було величезне. Але після перших оплесків, після того, як ми побачили, що нас сприйняли глядачі, воно зникло», — пригадує керівниця.

Після цього фестивалю «Деснянка» неодноразово представляла область на звітах художньої самодіяльності, і, за словами Катерини Самохи, нижче другого місця колектив не посідав.

Найвище визнання

Всеукраїнське визнання прийшло до ансамблю у 2017 році. Тоді «Деснянка» стала переможницею Всеукраїнського конкурсу фольклорної пісні, що проходив в Ірпені.

«На той час ми вже були відомим колективом. Але цей конкурс — це інше. Це розуміння, що ти маєш показати все, на що здатен. Ми стали першими серед 52 колективів з усієї України. Для мене це — найкраща відзнака багаторічної роботи з популяризації української пісні та нашого місцевого фольклору», — каже керівниця.

Попри ковід і війну

Колектив не припинив діяльність ані в ковідні, ані у воєнні роки. У 2020 році «Деснянка» взяла участь у Всеукраїнському п’ятому національному чемпіонаті з фольклору в онлайн-форматі, де посіла друге місце.

Війна внесла корективи і в життя села, і в роботу ансамблю. Та, попри це, творчий колектив продовжує працювати.

«Кілька разів на тиждень ми збираємося, репетируємо, обговорюємо номери, записуємо виступи на відео. До кожного державного чи національного свята готуємо концертні номери та викладаємо їх на YouTube», — розповідає Катерина Самоха.

«Це наша віддушина»

Про те, що надихає учасників, розповідає Галина Кужіль — учасниця ансамблю «Деснянка»:

«Передусім — бажання зберегти традиції наших предків, нашу культуру. Показати українську неповторність у піснях, донести світові нашу ідентичність. Для кожного з нас це віддушина, яка дає силу жити».

«“Деснянка” — це моє життя. Заради неї я жила всі ці роки, живу зараз і буду жити далі», — підсумовує Катерина Самоха, яка у свої 74 роки залишається незмінною керівницею колективу.