“Страшно не стільки за себе, скільки за дітей”: родина із Середино-Будської громади розповіла про евакуацію із прикордоння

Багатодітна родина Марії та Віктора Новиків із трьома дітьми з Середино-Будської громади до останнього сподівалася, що війна їх омине. Жили в селі, тримали господарство, Віктор підробляв. Проте, коли російські обстріли почали сягати їхнього села, сім’я все ж вирішила евакуюватися. Кореспондент “Середина-Буда.City” поспілкувався з родиною й дізнався, як вони наважилися на виїзд, хто допомагав із евакуацією та де вони нині облаштувалися.

Село, де мешкала родина, розташоване орієнтовно в п’ятнадцяти кілометрах від кордону.

“Перші два роки війни ми практично не відчували всіх її жахів. Так, гуркотіло, бахкало майже кожного дня, але це за декілька кілометрів від нас. Коли вже у квітні минулого року росіяни вдарили по нашому селу, це був артилерійський обстріл, стало дуже страшно. Страшно не стільки за себе, скільки за дітей. Вже на початку цього року знову був масований обстріл села, потім КАБи за кілька сотень метрів від будинку”, – ділиться Марія Новик.

Залишатися надалі у селі родина не могла не тільки через погіршення безпекової ситуації, але й через те, що їхня старша дитина потребувала спеціалізованого навчання через порушення слуху. Оскільки навчання на Сумщині тільки в онлайн-режимі, перебої зі зв’язком та інтернетом на їхній території заважали нормальному навчанню.

“Враховуючи всі ці обставини, я звернулася до “Білих Янголів” за допомогою. А вже через деякий час зі мною зв’язалася Олена Дмитрівна Матюшенко, начальниця у справах дітей при Шосткинській РВА, і повідомила, що є місце, де нашу родину можуть прийняти. Наша родина дуже вдячна Олені Дмитрівні за всю турботу і допомогу. Вона постійно зв’язувалася з нами, щось повідомляла, давала якісь поради”, – зазначила жінка.

Як розповіла Олена Матюшенко, начальниця у справах дітей при Шосткинській районній військовій адміністрації, декілька тижнів тому з нею зв’язалися представники “Білих Янголів”, які розповіли про багатодітну родину з Серединобудщини, яка потребує допомоги.

“У мене є адреси, де готові прийняти наші родини з прикордоння, але враховуючи те, що у родині Новиків дитина з інвалідністю і потребує навчання у спеціалізованому закладі для дітей із порушеннями слуху, ми почали працювати в цьому напрямку. Саме тоді на гарячу лінію Шосткинської РВА звернувся підприємець з Волині з потрібною пропозицією. Головне в його пропозиції було те, що він пропонував сім’ям з дітьми житло та роботу. З’ясували, що у тій місцевості є потрібний дитині навчальний заклад. Зв’язалися з підприємцем, розповіли йому, що і до чого. Він погодився прийняти родину. Потім почали організовувати евакуацію родини. Була попередня домовленість із “Проліскою”, але тут різко погіршилася ситуація на південному сході Сумщини, і “Проліска” на той момент вивозила людей із Краснопільської, Юнаківської, Хотінської громад. Довелося шукати інші громадські організації, волонтерів. Так ми вийшли на громадську організацію “Шляхи України”. Вони забезпечили родину квитками на потяги від Сум до Києва і далі до Луцька. Допомогли родині з дітьми по Києву з пересадкою, а “Білі Янголи” довезли родину з Серединобудщини до Сум”.

Як розповів Віктор Новик, евакуація їх родини відбулася 25 березня. 

“Саме цього дня “Білі Янголи” приїхали до нас і допомогли завантажити речі. Потім у Шостці допомогли нам на Новій пошті переслати речі за новою адресою. У Сумах, куди вони нас довезли, допомогли сісти на потяг. У Києві нас уже чекали волонтери — вони допомогли нам із пересадкою на потяг до Луцька”.

Наразі, каже чоловік, родина облаштовується на новому місці.

“На Волині нас теж зустріли, привезли на нове місце проживання. Місцеві прийняли привітно, принесли продукти, консервацію, розповіли про життя в селі. У будинку, який нам надали, є всі зручності й усе необхідне для життя. Підприємець, який погодився нас прийняти, забезпечив усім необхідним. Діти проходять медичне обстеження, щоби з’ясувати їх морально-психологічний і медичний стан. За допомогою місцевої влади і лікарів робимо необхідні довідки, щоб влаштувати нашу старшу доньку у необхідний навчальний заклад. Вирішив питання із територіальним центром комплектування і вже з цього тижня офіційно працюю. Ми дуже вдячні всім. хто відгукнувся на наше прохання про допомогу. Ми вдячні Білим Янголам, ми вдячні Олені Матюшенко, волонтерам і всім-всім хто був і надалі залишається з нами”.