Село Рожковичі Середино-Будської громади щодня потерпає від обстрілів. Росіяни б’ють по мирних домівках снарядами, мінами, авіабомбами та дронами. Дехто з жителів вже зазнав поранень, на жаль, одна людина загинула. У селі немає жодного будинку, який не постраждав би від руйнувань чи пошкоджень. Деякі будинки знищені повністю. 5 квітня ударом росії зруйновано ще одну оселю — будинок родини Володимира та Людмили Арсеніних,- повідомляє кореспондент Середина-Буда.City.

Людмила Арсеніна згадує день, коли військовослужбовці рф завдали удару по її домівці.

«Близько дев’ятої ранку помітили в повітрі ворожі дрони. Перейшли в безпечне місце. Неподалік пролунало два вибухи — зовсім поруч із подвір’ям. Здалося, що все стихло. Але, виявилося, — не все. Третій удар прийшовся якраз по будинку. Одразу все почало горіти. Про те, щоб урятувати бодай щось із майна, не могло бути й мови: веранда, вхід до будинку, дах — усе було охоплене вогнем. Неможливо словами передати відчуття душі, коли на твоїх очах вогонь знищує все, чим ми жили все своє життя. Все те, у що вкладали працю і душу. Чи можливо словами передати усвідомлення того, що вже ніколи не зможеш переступити поріг рідного дому, де пролунали перші слова твоїх дітей, де збиралася вся сім’я, рідні, близькі друзі», — розповіла, стримуючи сльози, Людмила Арсеніна.

Родина Арсеніних усе своє життя прожила в рідних Рожковичах. Людмила до виходу на пенсію працювала в сільській раді, а Володимир свого часу — трактористом у місцевому колгоспі. Подружжя народило і виховало двох синів та дочку.

«Дуже порядна сім’я. Як і більшість односельців, тримали господарство, обробляли присадибну ділянку. Жили за рахунок своєї невпинної праці. Постійно були серед перших, хто відгукувався на допомогу. Незважаючи на те, що їхній будинок також неодноразово зазнавав пошкоджень під час обстрілів, вони допомагали тим, хто потребував цього більше», — так відгукується про родину староста села Максим Мартинов. Такої ж думки про родину Арсеніних і односельці.

Жителі села щиро вдячні родині Арсеніних за їхню небайдужість до чужого горя, яку Володимир і Людмила не раз виявляли протягом років війни. Сьогодні ж вони самі потребують допомоги та підтримки.

Усі, хто має можливість підтримати постраждалу родину, можуть переказати кошти на номери банківських карток:

5168 7451 6222 7117 – Людмила Арсеніна

4149 4991 6833 9123 – Володимир Арсенін