По селу Ситне на Серединобудщині росіяни вдарили учора, 14 червня, безпілотниками. Однією з родин, яка втратила житло та господарство, стали Володимир та Наталія Лупачови. Про втрату та те, як вдалося вижити, розповіли кореспонденту «Середина-Буда.City».
«Ми тільки повернулися з ринку, де продавали молоко від нашого господарства. Чоловік пішов до сусіда, а я залишилася в літній кухні розбирати сумки. Раптом почула характерний гул. За ці роки вже навчилася розрізняти звуки безпілотників і зрозуміла, що буде удар. Встигла притиснутися до стіни й сховатися в кутку. За кілька секунд пролунав вибух», — розповідає Наталія.
Перший російський безпілотник влучив у гараж, де стояв сімейний автомобіль.
«Пробило дах гаража. У машині повилітали всі вікна, відірвало задні дверцята. Я вибігла на вулицю й почала кликати чоловіка. Він уже сам побачив, що сталося, і біг додому», — згадує жінка.
Від вибухової хвилі зазнав пошкоджень і будинок родини, який раніше вже постраждав від російського авіаудару.
«Наш дім уже був пошкоджений після прильоту КАБа. Вікна ми закрили плівкою, бо вставити нові не встигли. Вибухова хвиля її просто розірвала. А потім був другий удар — просто в дах будинку. Він одразу загорівся», — каже Наталія.
Подружжя багато років жило за рахунок власного господарства. У дворі тримали корів, телят та іншу худобу, а продаж молока був головним джерелом доходу.
«Ми все життя працювали. Тримали господарство, возили молоко на базар. Жили тільки з цього. Але після того, що сталося, зрозуміли — залишатися більше не можна», — говорить жінка.
Через загрозу нових атак родина не наважилася виїжджати вдень.
«Дочекалися вечора, поки стемніє. Зараз дрони полюють навіть на автомобілі. На щастя, мотор нашої машини залишився цілим. Чоловік зміг її завести. Ми зібрали кілька невеликих клунків, які були поруч, покидали в салон і поїхали».
Перед евакуацією господарі подбали про своїх тварин.
«Подоїли корів, напоїли маленьке телятко — тварини залишилися на вулиці, хліви згоріли. Що буде з худобою далі — не знаю. Серце болить за все, що довелося залишити», — каже Наталія.
Безпечнішого місця подружжя діставалося на понівеченому автомобілі без скла та дверцят.
«Ми вискочили з дому в тому, в чому були. Втратили практично все, що нажили роками. У будинку залишилося все наше життя. Зараз нас прихистили знайомі, але я досі не знаю, як жити далі після всього пережитого», — зізнається жінка.
За словами Наталії, під час вчорашньої атаки на село два будинки згоріли повністю, чимало будівель зазнали руйнувань і пошкоджень. Нині у Ситному залишається близько вісімнадцяти мешканців, однак після чергового масованого обстрілу більшість із них також планує виїхати.
«Люди розуміють, що залишатися тут дедалі небезпечніше. Після цієї атаки майже всі, хто ще був у селі, збираються шукати безпечніше місце для життя», — говорить вона.
Родина Лупачових нині потребує допомоги. Унаслідок російської атаки вони втратили житло, майно та можливість вести господарство, яке багато років було єдиним джерелом доходу.
Підтримати сім’ю можна за наступними реквізитами: 5457082541187717
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
