Жителі Середини-Буди окрім щоденних обстрілів, не раз переживали багатоденні відключення електроенергії та періоди блекауту. Про життя в умовах відсутності світла кореспонденту «Середина-Буда.City» розповів місцевий мешканець Микола Захарченко.

73-річний чоловік пояснює, як організовує побут під час багатогодинних і добових відключень електроенергії:

«Зачасту, особливо після російських ударів по громаді, світло зникає. Інколи — на кілька годин, буває — добу-дві сидимо без світла. Звикли й до стрибків напруги: від 80 до 200 вольт. Тому обставини життя змушують жителів міста та громади загалом пристосовуватися до таких умов. Особисто я придбав конденсаторну лампу — підзарядив, і на три години маю освітлення в квартирі. Цього вистачає, щоб у темну пору щось приготувати, поїсти».

У таких випадках пан Микола використовує автомобільний акумулятор для зарядки лампи, павербанку і телефону.

«Пристрої зв’язку намагаюся заряджати вдень у місті. Підприємці дають у своїх закладах таку можливість містянам, також можна підзарядити щось і в Пункті незламності. У цьому, вважаю, проблем немає».

Пан Микола розповів, як організоване опалення під час тривалої відсутності електроенергії, зазначивши, що деяким мешканцям квартир доводиться складніше.

«Централізованого опалення в місті немає, кожен власник житла має своє індивідуальне. Приватний сектор переважно перейшов на пічне опалення й дров’яні котли, які не потребують електроенергії. Щодо жителів багатоквартирних будинків, то у мене, наприклад, котел не потребує електрики. Набагато складніше тим, у кого сучасні котли, які неможливо запустити при низькій напрузі або за повної її відсутності. Тут люди зігріваються як можуть: вмикають газові плити, гріють воду, відкривають духовки. Дехто в такі дні перебирається до рідних чи знайомих, чиє житло краще пристосоване до таких викликів».

Він пояснив, як забезпечується вода у періоди відсутності електроенергії.

«Наша місцева влада разом із комунальниками у такі періоди підключають насоси до альтернативних джерел живлення. Ясна річ, не цілодобово, але цього часу вистачає, щоб вода була і на всяк випадок запастися водою».

За словами пана Миколи, відключення електроенергії впливають на зв’язок і інтернет, а місто перебуває під постійним наглядом російських дронів і обстрілів.

«При перших звуках вибухів намагаємося одразу перейти в безпечніше місце — у будинку це під’їзд або підвал. Найскладніше, коли під час обстрілу ти на вулиці. Тоді намагаєшся зрозуміти, куди летить, і, якщо дозволяє обстановка, перебігти до найближчого безпечного місця, який кожен обирає особисто для себе. Ті хвилини, коли в небі дрони, стараємося перебувати вдома, а якщо помітив дрон на вулиці — як пощастить. Був випадок, коли дрон переслідував людину майже пів міста, коли та їхала велосипедом, але не вдарив. І це не поодинокий випадок».

На питання, чи планує виїжджати з міста, Микола Григорович відповів: “Ні”.

«Куди, скажіть, їхати у 60–70 років? Оренда квартири в Шостці — 6 тисяч гривень без комунальних послуг. Чи можна це “потягнути” при пенсії 4–5 тисяч? Ті, хто ще рік тому повиїздили, повертаються назад. Тут — своя городина, свої люди, які один одного знають і які в тяжку хвилину, незважаючи ні на що, прийдуть на допомогу. Саме ця згуртованість допомагає нам виживати. Дякувати Богу, що у нас такі люди: підприємці, які під обстрілами завозять хліб і товари першої необхідності; лікарі, які за будь-яких умов нададуть першу медичну допомогу; містяни, які рятують тих, хто опинився під обстрілами, гасять пожежі, рятують майно. Про кожного з наших містян можна книгу написати. А мир все одно настане — і саме ця віра дає нам жити попри все».