Процес децентралізації в Україні офіційно розпочався у квітні 2014 року з ухваленням Концепції реформи місцевого самоврядування. До 2020 року в державі вже було створено 1070 об’єднаних територіальних громад, до складу яких добровільно увійшли 4882 громади. Як ці зміни відбувалися на території колишнього Середино-Будського району, кореспонденту “Середина-Буда.City” розповів Микола Грибачов — колишній перший заступник голови Середино-Будської РДА та виконувач обов’язків голови райдержадміністрації у 2015–2016 роках.

• Ви, можна сказати, були однією з ключових осіб у РДА на початку створення об’єднаних громад у колишньому Середино-Будському районі. Наскільки важко чи навпаки було впроваджувати децентралізацію на місцях?

— Можна сказати, мені тричі у різні роки довелося стикатися з реформою об’єднання громад. Перший раз це було у 2005 році, за каденції президента Ющенка, коли я розпочав роботу в апараті РДА. Тоді у керівництва країни вже було бачення майбутнього територіального устрою. Ми на місцях почали аналізувати ситуацію, визначили шість населених пунктів, які могли б стати майбутніми центрами розвитку: Середина-Буда, Чернацьке, Жихове, Голубівка, Зноб-Новгородське, Кренідівка. Основні критерії — наявність навчальних закладів, медичних установ, підприємств, створення робочих місць, транспортне сполучення. Це робилося задля того, щоб у майбутньому зберегти всі ці заклади і установи. У 2008 році у складі делегації від Сумщини я вивчав досвід Польщі щодо реформи територіального устрою. Потім це питання на рівні держави затихло, але я розумів, що від децентралізації нам нікуди не дітися — рано чи пізно це питання піднімуть знову.

— З появою якісного інтернету я почав вивчати досвід європейських країн. Мене цікавило, які мінуси і плюси дала ця реформа європейцям, досвід якої країни буде більш прийнятним для нашого району. Зацікавило те, що у більшості європейських країн 70% громад мають населення до тисячі жителів. Враховуючи чисельність населення нашого району, це був би найбільш прийнятний варіант для нього.

• Як ви намагалися впроваджувати цю ідею на Середино-Будщині?

— У 2014 році я вже вдруге почав активно займатися цим питанням саме на Сумщині. Тоді я привіз до області наше бачення та позицію районної адміністрації щодо майбутнього створення громад Середино-Будщини. За основу були взяті напрацювання 2005 року. Основним критерієм нашої позиції було те, що створення шести громад дозволить зберегти в майбутньому установи та навчальні заклади, які на той час функціонували на території району. Кожна з шести громад мала б близько п’яти-шести тисяч гектарів землі. Ми планували створення невеликих фермерських господарств, що дало б змогу обробляти землю тим, хто на ній виріс. Також були плани щодо переробки сільськогосподарської продукції. Все це дало б змогу забезпечити селян роботою, а відтак зменшити відтік молоді з сільських населених пунктів. Близько години мені доводилося переконувати керівництво області в правильності нашої позиції, але, на жаль, у них було своє бачення майбутнього територіального устрою нашого району. Наші пропозиції були відкинуті, і там вирішили, що дві громади буде достатньо. 

— На той час вже вийшов закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. У цьому законі передбачалася суттєва допомога від держави тим об’єднаним громадам, які це зроблять добровільно. Це був третій раз, коли я стикався з реформою децентралізації. Я розумів, що саме добровільне об’єднання дасть змогу новим територіальним утворенням отримати від держави суттєву фінансову підтримку. Тоді почалися зустрічі з громадськістю та очільниками місцевих рад. Я намагався пояснити, що нам не уникнути реформи децентралізації, і розповідав про своє бачення майбутнього розвитку територій, які переваги від цієї реформи можна отримати при правильному підході.

• Хто виступав проти реформи?

— Як не парадоксально, головними противниками об’єднання були не жителі сіл, а працівники адміністративно-управлінських структур, починаючи з рівня району до села. Тому успіх у створенні громад залежав від організації роз’яснювальної роботи серед колективів установ та організацій, а також від того, яку позицію займав місцевий актив. 

• Як на це реагували місцеві ради і що допомогло переконати?

— Дуже добре тоді попрацювали над цим питанням у Зноб-Новгородській селищній раді. Порозуміння в цьому питанні знайшов у тодішнього очільника Зноб-Новгородської селищної ради і депутатів. Там дуже активний був депутатський корпус. Разом з керівником селищної ради депутати активно працювали з місцевим населенням і ця робота принесла свої результати. На одній із сесій Зноб-Новгородської селищної ради було ухвалено рішення про створення громади.

— Мер Середини-Буди Олександр Ген на словах начебто не був проти, і депутати міської ради теж, але на відміну від знобовчан особливої активності не проявляли. Так, були зустрічі із селянами, на яких були роз’яснення суті реформи, в чому перевага добровільного об’єднання, але якихось більших кроків, які б сприяли добровільному об’єднанню, не було.

— У червні 2016 року я залишив посаду в Середино-Будській РДА і зосередився на питанні створення Зноб-Новгородської громади. Вже восени 2016 року у новоствореній громаді пройшли місцеві вибори. З цього моменту у районі з’явилася перша громада. А у жовтні 2020 року після виборів почала своє існування і Середино-Будська.

• Чи пішла на користь реформа децентралізації колишньому Середино-Будському району?

— Однозначно скажу, що Зноб-Новгородській на сто відсотків так. Завдяки тому, що об’єднання громади було добровільним, у громаді була значна фінансова підтримка від держави на розвиток. Можна сказати, що Зноб-Новгородська громада створювалася з нуля. Потрібно було створювати установи, без яких територіальний орган влади не міг би існувати як самостійна одиниця: це і соцзахист, відділи освіти і культури, комунальне підприємство, медична галузь. Всі ці установи забезпечують життєдіяльність громади. Саме ця фінансова підтримка від держави дала змогу все це створити. Плюс активність працівників апарату селищної ради. Я тоді ще місяців зо три на договірній основі попрацював у Зноб-Новгородській громаді. Нами тоді були розроблені і подані на розгляд десяток різних програм, які у подальшому були реалізовані. Саме завдяки цьому громада розвивалася, ставала на ноги.

— Щодо Середино-Будської громади, на мій погляд, тут просто не вистачило часу для повного функціонування і роботи самостійного територіального органу. Жовтень 2020-го року — вибори. Тривалий час потрібен для вирішення організаційних питань. Хоча установи і підприємства у Середині-Буді були, і в цьому плані будлянам було легше, ніж сусідам, де все створювалося з нуля, але на реорганізацію теж потрібен час. А потім війна. Я вважаю, що саме війна не дала змогу оцінити перспективи і роботу Середино-Будської громади.

— А взагалі об’єднання громад відбувалося у процесі децентралізації влади в Україні, який передбачав передачу повноважень громадам, зміцнення їх бюджетів, передачу земель державної власності, прав на управління цими ресурсами та багато чого іншого, що відкриває можливості для розвитку територій, залучення інвестицій, міжнародного співробітництва. Громади стали повноважними суб’єктами, і в таких умовах дійсно саме від активної діяльності апаратів рад, депутатського корпусу та громадських інститутів, створених у громадах, залежить їх майбутнє. Сьогоднішній розвиток, особливо на прикордонні, звісно, зупинений війною, але навіть війна показує нам, якою привабливою є Україна, якщо в боротьбі за неї розділився світ.

• Ви вже тривалий час живете у одній із громад Дніпропетровщини і працюєте там на одній із керівних посад. А чи хотіли б ви повернутися на Серединобудщину?

— Я відповім коротко. Мій дім у Середині-Буді. Хоча зараз я вже тривалий час живу і працюю за кількасот кілометрів від рідного міста, але місце реєстрації не змінював.