П’ять сімей на одне село: як живуть люди у Новій Спарті на Серединобудщині

Село Нова Спарта знаходиться на правому березі річки Бичиха. Вище за течією, на відстані 5 кілометрів, розташоване село Новосовське (ліквідоване в 1988 році). На відстані 3 кілометрів знаходиться село Жихове. Понад селом протікає річка Роглазна. Про минуле й сьогодення села, а також про те, як у ньому нині живуть люди, розповів кореспондент Buda.City.

Минуле Нової Спарти

У виданні “Середино-Будський район. Долі людей та поселень краю” йдеться про перші роки існування села, а також про роки Другої світової війни:

“Село засноване переселенцями з Жихового на початку 1920-х, у роки НЕПУ. У 1929 році три двори записалися до жихівського колгоспу. Через рік у Новій Спарті організували свій власний колгосп ім. Чкалова. Більшість місцевих жителів працювало в ньому, хоча немало людей ходило на роботу до Жихова.

Під час окупації села фашистами тут сталася страшна, широковідома трагедія. На початку березня 1942 року до села зайшли декілька партизанів. Хтось повідомив про це німців. Вони прийшли наступного дня у Нову Спарту. Зайшли на подвір’я, де якраз і сиділи в хаті партизани. Почалася перестрілка, внаслідок якої було вбито німецького офіцера,який керував каральним загоном. Німці відійшли до лісу. Після цих подій партизани хутко залишили село. Наступного дня, рано вранці 5 березня 1942 року німці оточили Нову Спарту щільним кільцем. Почалася кривава розправа з мирними мешканцями, якими переваж но були жінки, діти, люди похилого віку. Гітлерівці підпалювали хату за хатою. У льохи, де ховалося багато людей, кидали зв’язки гранат. Вбивали всіх, хто потрапляв до їхніх рук. Декілька малих дітей кинули у полум’я палаючих селянських осель. По-звірячому розправилися із сім’єю Ганни Євдокимівни Коробко. замордувавши до смерті на очах у матері чотирьох її дітей дочок Олександру і Уляну та синочків Гришу і Васю. Одному з них було 15. іншому 13 рочків… Колишнього вчителя місцевої початкової школи Федора Марковича Чеберяко, хвору, стару людину, витягнули з ліжка на вулицю, обклали соломою і спалили живцем… Цього страшного дня було вбито 87 людей. Серед них 13 дітей. найменшому з яких виповнився усього 1 рік. 374 хат вціліло тільки 6. Щорічно 5 березня в селі тепер День пам’яті по загиблих.

6 вересня 1943 року Нову Спарту звільнили від фашистської окупації радянські війська. З роками відбудувалися. Як зазначають старожили назва Нова Спарта з’явилася у села саме після відбудови, до знищеня села німцями була просто Спарта.Люди працювали в місцевому колгоспі імені Чкалова. На початку 1950-х колективне господарство приєднали до жихівського колгоспу. З тих часів Нова Спарта стала виробничою бригадою. У Новій Спарті працювала початкова школа. Дітей навчали вчителі – Крючок Лідія Єфиміїна, Гуленок Ольга Федорівна, Коробко Іван Тимофійович, Коробко Катерина Василівна, Іляшенко Любов Степанівна”.

Сьогодення

На початку нинішнього століття в селі проживало 32 людини, перед повномасташбним вторгненням – трохи більше десяти.

“В селі зараз п’ять сімей. Дві із них це сім’ї переселенці із п’ятикілометрової зони нашої громади. Загалом десять людей у більшості своїй це люди пенсійного і передпенсійного віку”, – розповіла кореспонденту староста Жихівського старостату Антоніна Сапегіна.

Також пані Антоніна розповіла, що люди тут живуть, в основному, за рахунок домашнього господарства та присадибних ділянок. Крім того, одна із сімей тримає у своєму господарстві корову. За товарами першої необхідності приїздять у Жихове до місцевого магазину. Номер телефону старости є у кожного жителя села. За потреби сама староста приїздить до Нової Спарти, а коли є необхідність – привозить гуманітарну допомогу. Також раз на тиждень до села заїжджає машина “Укрпошти”.

“Говорити про майбутнє Нової Спарти важко, давайте зачекаємо закінчення війни. Ясна річ, хочеться, щоб село розвивалося, а також його мальовниче розташування дозволяє тут жити і працювати. Але як воно буде, час покаже”, – зазначила Антоніна Сапегіна.