11 грудня Шостка прощалися з героєм Сергієм Вікторовичем Воловіком, уродженцем с. Кам’янки С.-Будської громади. Провести героя в останню путь прийшли знайомі, односельці, колеги.

Це – мій друг. У гуртожитку ми жили, працювали разом, у школі навчалися. Ми з ним спілкувалися протягом тривалих років і підтримували стосунки. Нічого поганого я взагалі про нього сказати не можу. І взагалі дуже поганий стан душі, – говорить Юрій Анциферов друг загиблого Героя.

Він народився 19 жовтня 1979 року, закінчив С-Будську школу, здобув професію у Зноб-Новгородському училищі. Чоловік працював електриком у РЕСІ. Був дуже відповідальним.

Він був прекрасною людиною. У нас працював у РЕСі деякий час. А потім було скорочення, його скоротили і він поїхав у Київ на роботу. Як працівник, він – прекрасний, як людина він теж прекрасний, як батько, як син, як чоловік. Дуже жаль, що ми його втратили, – розповідає Лариса Капліна колега загиблого Героя.

Родина Сергія Вікторовича була повною чашею, кохана дружина, двоє синів Павло і Олексій, з якими чоловік проводив увесь вільний час. Але як і в життя всіх українців, у родину Воловіків увірвалася війна. До лютого 2024 року сімʼя жила в С-Буді, але коли ситуація там погіршилася, було ухвалено спільне рішення заради безпеку дітей переїхати до Шостки. Цього самого року Сергія Вікторовича й мобілізували до лав ЗСУ. Його війна тривала  чотири місяці.

Я памятаю Сергія дуже щирою усміхненою людиною, спочатку дитиною, потім – людиною. Хотілось би сказати, що ця людина була настільки відкритою, щирою, що він заражав буквально всіх. Якщо йому даси якесь завдання, він так його зробить, що перевіряти не треба. Це дали йому батьки, навчили цього. Навчили його любити родину, Батьківщину, чому він і пішов її захищати. Країна втратила гарного громадянина, сімʼя – сина, дружина – чоловіка, діти – батька. Але ми тебе будемо памʼятати таким, яким ти був. Слава Україні! – сказав під час церемонії Олександр Рубік вчитель С.-Будської школи.

30 червня 2024 Герой загинув на Донеччині. Іще чотири місяці родина чекала на диво, що Сергій Вікторович живий, але війна жорстоко і безпощадна. Тепер Герой повернувся на рідну землю на щиті. Слова співчуття родині загиблого звучали від представників влади Шосткинскої громади. Присутні вшанували памʼять загиблого захисника ставши на коліна та поклали квіти, Поховали Сергія Вікторовича Воловіка на алеї слави.