Мешканка одного зі сіл Зноб-Новгородської громади Вікторія Тітенко наразі збирає кошти для свого коханого – військовослужбовця інженерних військ. Під час знищення боєприпасів чоловік Вікторії отримав поранення верхньої кінцівки. Про родину та як можна допомогти воїну розповів кореспондент “На межі”.

Історія знайомства

Минулий рік став переломним у житті Вікторії Тітенко. Під час зустрічі близьких друзів вона познайомилася із людиною, яка стала сенсом подальшого її життя – чоловіком Олексієм.

“Мене запросили у гості друзі і там був молодий чоловік. Так мене познайомили з Олексієм. У той вечір декілька нічого не значущих фраз один одному сказали і все, але через декілька днів Олексій через соціальні мережі знайшов мене. Переписка, а потім короткі зустрічі. Олексій військовий, на той час проходив службу в одному із підрозділів на Сумщині, тому і зустрічі були не довготривалі, але пам’ятні. Вже через короткий проміжок часу зрозуміла, що це кохання. Олексій – це людина без якої я вже не уявляла своє подальше майбутнє. Він дуже чемний, сильний та уважний”, – так про перші дні знайомства розповіла Вікторія.

Вже навесні пара побралася. Вікторія жила на Знобновгородщині, а Олексій, при першій нагоді, приїжджав до коханої. Потім чоловіка відправили на Донеччину.

“Він сапер, його знання і вміння потрібні були побратимам на сході. Я разом з чоловіком поїхала у Слов’янськ. Зняли квартиру, влаштувалася на роботу. Так вже виходило, що мої вихідні припадали на дні, коли Олексій був на службі. І навпаки, коли він був вільний – у мене була зміна. Ось так і жили. У ті короткі проміжки, що нам дарувала доля, ми все віддавали одне одному. Свою турботу та увагу. Ми добре розуміли, що час такий, невідомо, що може бути через хвилину, але все ж планували своє майбутнє. Як казав Олексій: “Війна війною, а жити треба. Росіян ми проженемо”, – згадує ті часи дівчина.

А потім Вікторія завагітніла й родина переїхала знову на Сумщину, куди Олексія в черговий раз перевели. Після повернення подружжя спершу жило у селі Вікторії. Хоча жили, то розуміння умовне. Олексій більше пропадав на службі, час від часу навідував вагітну дружину. Так по службі у Олексія виходило, що більшість часу він проводив на Чернігівщині, а тому сім’я вирішила перебратися у сусідню область.

“Олексій дуже хвилювався, переживав за мене. Залишатися у віддаленому селі на прикордонні вагітній, особливо на пізньому терміні вагітності, становило б небезпеку життю. Олексій зняв квартиру у Чернігові і перевіз мене на нове місце. Місто велике і лікарі поруч, у випадку чого, то медичну допомогу нададуть вчасно”, – розповідає Вікторія.

Отримав поранення на Курщині

На початку вересня Олексію повідомили, що йому доведеться поїхати на Курщину. Як він пояснював дружині, що дуже багато там росіяни порозкидали мін та вибухівок. Професійних саперів не вистачало, а нашим воїнам дуже заважали ці снаряди.

Через декілька днів Вікторія народила дівчинку і чоловіку надали з цього приводу декілька днів відпустки, які вони провели вже втрьох і які минули дуже швидко. А потім настало 16-те жовтня.

“Я вже зранку відчувала якусь незрозумілу тривогу. Але зателефонував Олексій і сказав, що у нього все нормально, він їде на завдання і потім зателефонує. Але тривога не минала, та і Ніколь, яка до цього дня була більш-менш спокійною, теж вередувала”.

Вже у другій половині жінці зателефонував Олексій і повідомив, що він в порядку, але їде в лікарню, як пояснив тоді, трішки прихворів. Вже через годину дружині зателефонувала медична сестра і повідомила, що Олексій отримав поранення і контузію при знешкодженні чергового вибухового пристрою, той зденотував.

“В його руці вибухнула міна (може той вибуховий пристрій має іншу назву), але результат ви можете собі уявити, бо руку збирали до купи. Вже було дві операції, проте лікарі говорять, що потрібно щонайменше ще три. Один палець врятувати не вдалося, тож намагаються робити все можливе, щоби зберегти руку, без ампутації”, – розповіла дружина.

Також окрім лікування воїну потрібна буде тривала реабілітація після операцій. Тому жінка звернулася до друзів знайомих, близьким й небайдужих за підтримкою і допомогою.

“Олексій хоче вже через пару місяців повернутися до своїх хлопців і продовжити службу. Такий у мене відповідальний. Маю надію, що світ не без добрих людей і кожна копійка допоможе зберегти руку”, – впевнена Віка.

Як допомогти

Допомогти військовослужбовцю можна за номером карти, в гривнях, на імʼя Хижа Олексій:
4441 1111 5636 2745