Майже двадцять років лікує на прикордонні. Історія фельдшерки із села Зноб-Новгородської громади

Дев’ятнадцять з половиною років фельдшерка Галина Петрівна Сильченко незмінно на своєму посту лікує жителів сіл Зноб-Новгородської громади. Здебільшого її пацієнтами є люди за п’ятдесят років, адже вік й морально-психологічний стан, через життя на прикордонні, дається взнаки. Без своєчасної медичної допомоги тут не обійтися. Як відгукуються пацієнти та що розповідає сама медикиня дізнався кореспондент “Buda.City”.

Як розповідають колеги й місцеві жителі, що не раз фельдшерка виїжджала на допомогу пораненим у Середино-Будську громаду й у прикордонні села Зноб-Новгородської громади. Попри все, чи то розбита дорога, чи негода, чи обстріл, для Галини Сильченко головне – життя людини. Саме такою її знають колеги і пацієнти.

Микола Кучерявенко, уродженець Журавки (який наразі є переселенцем із Серединобудщини), пригадує випадок, коли вночі, під час сильної ожеледиці, у темряві й під дощем, фельдшерка прийшла на допомогу його тітці. Жінці стало зле й без надання медичної допомоги, життя рідної людини було б під загрозою.

“Сам Господь, у такий важкий час для всіх час, надіслав нам Галину Петрівну. Наша фельдшерка – медикиня з великої літери. Професіоналізм, майстерність, людяність й мужність, а також готовність прийти на допомогу кожної хвилини, не дивлячись чи це ніч чи день. Мороз чи сльота, дощ чи сніг – Галина Петрівна у найкоротший строк буде біля хворого”, – говорить Микола Кучерявенко.

Із 2006 року, з моменту закінчення навчання в Шосткинському медичному училищі, пані Галина працює в селі Журавці, а також у її підпорядкуванні й жителі сусіднього Очкино.

“Те, що морально люди виснажені – не підлягає сумніву. З перших років моєї роботи людей у селах було у рази більше, але й умови інші були. Наразі у Журавці проживає трохи більше ста людей й 230 – у сусідньому Очкиному. В обох селах двадцять п’ять дітей. Те, що люди в основному похилого віку, розуміння того, що я ручаюсь за їх самопочуття і стан здоров’я, робить мою працю більше відповідальною й чутливою”, – розповідає завідувачка Журавського фельдшерського пункту Зноб-Новгородської громади Галина Петрівна Сильченко.

На питання, які випадки найбільш закарбувалися в пам’яті, Галина Петрівна відповідає наступне: “Кожен випадок – це розуміння того, що я комусь допомогла, врятувала, а когось – підтримала. Запам’яталися, мабуть, перші місяці моєї роботи. Виклик: у жінки перейми, шоста дитина. Швиденько сідаємо в машину і на Шостку. Але, пологи були швидкі і вже на сьомому кілометрі від села почалися пологи. Приймала сама, ну і водій допомагав. Хлопчику, до речі, вже 18 років”.

Бути потрібною людям допомагає цій жінці жити. Трохи більше двох місяців назад Галина Сильченко закінчила відповідні курси і, вже два місяці, за сумісництвом, вона працює фельдшеркою екстреної медичної допомоги.

Як вдається усе встигати, пані Галина відповідає наступне: “Якщо ти любиш життя, то життя буде любити тебе й на все вистачить часу і сили”.