Олег Баликин був цивільним жителем Середини-Буди. Він загинув 3 жовтня внаслідок російського удару, коли віз буряки з Порохоні до міста на мотоблоці. Йому було 49 років. Історію загиблого «Середина-Буда.City» розповіла його донька Тетяна.
Остання поїздка
Олег загинув 3 жовтня — у день народження своєї дружини Олесі.
Як розповідає його донька, того дня чоловік їхав із Порохоні до Середини-Буди на мотоблоці — віз буряки. За ним велосипедом рухався чоловік, який став свідком удару російського безпілотника.
«Він залишив велосипед, підбіг до Олега та запитав: “Як ти?”. Олег відповів: “Погано…”. Це були його останні слова. Після цього він замовк. Пізніше ми дізналися, що один з уламків влучив йому в груди», — розповідає донька.
Спогади про Олега Баликина
Олег з’явився в житті Тетяни, коли вона навчалася у четвертому класі.
«Він мені нерідний по крові, але рідний по душі, по серцю», — говорить Тетяна.
Чоловік був одружений з Олесею. У подружжя дві доньки — старша Тетяна, до якої він ставився як до рідної, та молодша, спільна донька Настя, яку називав «доча».
Тетяна згадує, що Олег уважно ставився до неї та її мами. Багато працював, їздив на заробітки, займався будівельними роботами, ремонтував і майстрував. Спеціальної освіти у цій сфері не мав — усього навчався сам.
«У нього були золоті руки», — говорить Тетяна.
Серед захоплень Олега була риболовля. Він міг взяти намет і вирушити на кілька днів. Також любив кобилу Майку, про яку, за словами доньки, піклувався як про близьку істоту.
Тетяна розповідає, що Олег дуже любив її чотирирічного сина Кирила, якого називав онуком. Востаннє чоловік приїздив до її родини кілька років тому. Після цього вони продовжували спілкуватися онлайн — розмовляли по відеозв’язку, а хлопчик чекав на наступні розмови з дідусем.
Рідні пропонували подружжю виїхати із Середини-Буди. За словами Тетяни, батько відповідав: «Ми витримаємо. Людям ще тяжче, ніж нам».
Середина-Буда тривалий час перебуває під російськими обстрілами. За словами Тетяни та місцевих жителів, Олег не залишав людей без підтримки, коли вони її потребували. Його згадують як працьовитого та чуйного чоловіка.
Двоюрідна сестра Олега Марія Стегній також згадує його.
«Жорстоко й несправедливо обірвалося життя людини, яка ще мала жити, любити, працювати, допомагати, бачити своїх дітей та онука, будувати плани й просто бути поруч зі своїми рідними», — говорить Марія.
Олега Баликина поховали у Шостці 5 жовтня.




