Любов та Микола Синиці — подружжя з села Українське Зноб-Новгородської громади. Вони залишалися у рідному селі до літа 2026 року, але через постійні російські обстріли близько місяця тому виїхали. 10 серпня російський снаряд влучив у їхній будинок та знищив оселю. Про життя подружжя, останні дні в Українському та втрату дому “Середина-Буда.City” розповіла сестра Любові — Ніна.
Хотіли дожити віку у своєму будинку
За словами Ніни, її сестра Любов та її чоловік Микола все життя прожили в Українському. До виходу на пенсію обоє працювали на місцевому торфопідприємстві. Після пенсії залишалися в селі, вели господарство, займалися домашніми справами, чекали в гості дітей та онуків.
Після початку повномасштабної війни Любов та Микола не поспішали залишати рідну домівку. Вони продовжували жити в Українському, сподіваючись, що війна закінчиться.
Подружжя мало автомобіль, тому їздило до Зноб-Новгородського за продуктами та ліками й привозило необхідне іншим жителям села, які через обстріли вже не мали можливості самостійно виїжджати.
Залишалися до останнього
У 2024 році через посилення російських обстрілів багато мешканців Українського почали залишати село. Любов та Микола залишалися.
Миколі 76 років, Любові — 72. Як пояснює Ніна, для них будинок був місцем, де минуло все життя.
«Вони хотіли дожити віку у власному будинку, серед рідних стін, серед своїх речей, які облаштовували все життя», — говорить Ніна.
Обстріли ставали частішими. За словами жінки, удари відбувалися практично щодня. Тоді діти почали наполягати, щоб батьки виїхали.
Виїхали, але продовжували повертатися
Близько місяця тому Любов та Микола залишили Українське. Із собою взяли лише найнеобхідніше. За можливості вони ще навідувалися додому, коли безпекова ситуація дозволяла.
Останній раз подружжя приїхало до Українського 9 серпня. Вони забрали ще кілька сумок із речами та знову поїхали.
Наступного дня, 10 серпня, російський снаряд влучив у їхній будинок. Пожежа знищила оселю та майно, яке залишалося всередині.
«Вони думали, що ще повернуться, що поступово забиратимуть зимові речі, своє майно. А тепер уже нічого забирати», — розповідає Ніна.
Від будинку, у якому подружжя прожило десятки років, залишилися руїни.
Любов та Микола були одними з останніх мешканців Українського, які залишили село. За словами Ніни, нині там уже не залишилося жителів.
«Сподіваємося на допомогу від держави»
Зараз Любов та Микола живуть у однієї з доньок в Ямполі. Після знищення будинку Любов та Микола оформлюють документи на отримання житлового сертифіката за державною програмою відновлення.
Любов каже, що не планує звертатися по допомогу до людей.
«Зараз людям набагато гірше, ніж нам. У нас є чотири доньки. Якщо буде необхідність, допоможуть. Від держави зараз оформлюємо документи на державну програму відновлення, сертифікат. Сподіваємося на допомогу від держави. Ми не будемо просити допомоги у людей. У всіх зараз важко», — каже Любов.
Чи повернуться вони до Українського, наразі невідомо.
«Будинку вже немає», — говорить Любов.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
