До повномасштабного вторгнення в цьому багатоквартирному будинку Середини-Буди жило близько 200 людей — родини з дітьми, молодь, пенсіонери. Сьогодні тут залишилися лише 42 мешканці, переважно літні. Після обстрілів вони власноруч лагодили дах, разом садять квіти й підтримують одне одного, бо, як кажуть, «війна війною, а порядок має бути», — так розповідають кореспонденту “Середина-Буда.City” місцеві жителі про життя на прикордонні.

Як розповідають мешканці будинку, ще три роки тому умови життя для них були іншими. Внизу — магазин, у якому можна було купити все необхідне. У дворі постійно діти, а дитячий майданчик ніколи не був порожнім. На лавочках у дворі можна було спокійно посидіти, поділитися новинами з сусідами, щось обговорити.

Потім почалися постійні обстріли. Особливо небезпечно стало наприкінці 22-го року — саме в цей час чимала кількість людей виїхала.

Навколо будинку постійно вибухало, прилетіло й на дах самого будинку.

«Снаряд від “Граду” вибухнув прямо над дахом, а залишки від снаряду пробили дах, зруйнували опори під дахом і застрягли на горищі, в перекритті над верхнім поверхом. Тоді значна частина вікон у будинку повилітала. Через деякий час спеціалісти обстежили ті застряглі частини снаряду — небезпеки вони не становили. Силами самих мешканців позабивали вікна. Гуртом відремонтували дах. Всі, хто фізично міг працювати, взяли в цьому участь. Із матеріалів щось надала “Проліска”, трохи — підприємець, який утримував магазин неподалік. На іншу частину матеріалів, яких не вистачало для ремонту, скинулися самі. Особливої підтримки від місцевої влади ми не відчули», — розповіла пані Лідія, жителька будинку.

За словами пані Лідії й тих мешканців, які продовжують жити в будинку, роки війни навчили їх бути згуртованими. Проблема когось одного з тих, хто живе в будинку, стає загальною. Хто чим може — допомагає. До найближчого торговельного закладу більше кілометра, до аптеки — близько двох. Все необхідне для тих, хто через вік чи стан здоров’я не має змоги дістатися до потрібних закладів, купують сусіди.

Спільними зусиллями жителі цього будинку утримують у належному стані навколишню територію.

«Війна війною, а порядок повинен бути. Сніг зійшов, трохи підсохло — разом прибираємо залишки сміття, яке з’явилося після зими. Підріс бур’ян — наші чоловіки його косять. Біля будинку посадили квіти. Правда, вони ще не розквітли, але бутони вже з’явилися», — зазначила пані Лідія.

Чи є укриття, де можна сховатися під час постійних обстрілів? За словами самих мешканців, після першого вибуху ті, хто фізично має змогу, збираються у певному приміщенні в районі першого поверху, інші намагаються дотримуватися правила двох стін. Як зазначає пані Лідія, це приміщення навряд чи зможе врятувати від якогось дуже сильного удару, але від уламків захистить.

«Через дорогу від будинку розташований непрацюючий промисловий об’єкт. Там є підвал, але потрапити туди ми не можемо — охорона не пускає. Є ще укриття десь у центральній частині міста, але це більше двох кілометрів. Підвал у будинку під укриття не пристосований — сморід і постійна вода під ногами. От і доводиться сподіватися на Божу милість».