З лівої сторони дороги Лукашенкове-Велика Берізка розташоване поле із зарослями та болотами. Де-не-де на полі росте якесь дерево. В колгоспні часи місцеві жителі на цьому полі заготовляли сіно. Мабуть, за рідким винятком, ніхто не здогадувався, що на початку 20-го століття тут було поселення. Про це повідомляє кореспондент “На межі” з посиланням на видання “Середино-Будський район. Долі людей та поселень краю”.

Між селами Лукашенкове та Велика Берізка, у бік села Красичка, після ре­волюції виник хутір Єфанія. Сюди пере­ їхало 20 селянських родин із Чернацького. Усі вони були євангелістами.

На чолі общини стояв просвітер дід Ілюха. На початку 1930-го вони не захотіли вступати до колгоспу. З цієї причини їм довелося шукати притулку на новому місці. В Єфанії новопоселенці збудували млин з вітряком, 20 садиб, заклали великий фруктовий сад. Усього в селі проживало більше 100 осіб. Вони господарювали спільно, як релігійна община.

Вирощували на городах картоплю, капусту, цибулю, буряки. Земля у них була гарна – чорнозем. Урожай кожен рік був багатий. Поруч, за хутором, було їхнє кладовище. В роки голодомору
1932-1933 років люди, усі до одного, покинули хутір. Селяни знову пішли шукати кращої долі. їх звали Корній, Нефед, Роман, Сидор, Яків, Шкарін Олександр, Пашка, Уляна Романова, Чмих. Після них ще тривалий час стояв осиротілий вітряк. Пізніше колгоспні трактори переорали село, сад викорчу­вали, вітряк завалили. Полем стало також місцеве кладовище. Сьогодні зовні ніщо вже не свідчить про те, що тут колись був хутір Єфанія.